A A A K K K
для людей із порушенням зору
Матусівська громада
Черкаська область, Звенигородський район

Легенда про село Матусів

Спочатку на матусівських землях був хутір знатного козака, який чи то поліг у бою з ворогом, чи то загинув у турецькій неволі.

Хутором управляла його дружина. Підріс син і теж подався на Січ, до козацького війська. Після далеких походів та виснажливих боїв їхав молодий козак на хутір, до матусі, щоб загоїти рани на тілі та відпочити душею.

- Куди їдеш, козаче? – питали товариші.

- До матусі їду, на матусин хутір їду.

А одного разу приїхав до матусі цілий загін козаків. Сумні та невеселі були козаки. Впав на коліна перед матір’ю найстарший з них, зірвав з голови шапку і мовив:

- Прости нас, мамо, прости нас, нене. Не вберегли ми нашого вірного товариша, а вашого сина. Ворожа шабля порубала молоде козаче тіло. Тепер ми всі будемо вашими синами.

Заголосила мати на весь хутір. Зимою раптово вкрилася її голова…

Поховали козаченька на рідному хуторі під розлогим дубом. І часто вечорами чули хуторяни материнське голосіння над могилою сина. Козаки ж не забували матір. Приїздили як до рідної, доки жива була…

Так було чи по-іншому, ніхто не знає. Але нарекли пращури наше село найсвітлішим, найніжнішим іменем, іменем Мати. Мабуть, тому і живуть у ньому з надією на кращі часи добрі і щирі душею люди.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь