І СЕРЦЕ ОПЕЧАЛЕНЕ ЩЕМИТЬ…
Проходять роки після аварії на Чорнобильській атомній. Цього року їх пройшло 35. Багато це чи мало? Мабуть, зовсім мало, щоб забути про ту мить, коли життя мільйонів українців, та й не тільки їх,розділилося на «до» і «після». «мирний атом» виявися зовсім не мирним. Він привів до того, що на квітучій українській землі з»явилися пусті міста і села, мертві ліси, в які не можна ходити, вода, яку не можна пити, навіть повітря, яким ми дихаємо, стало ворогом. До роковин Чорнобильської трагедії- найбільшої техногенної катастрофи в історії людства- учні Станіславчицького НВК взяли участь в уроці пам»яті і скорботи « І серце опечалене щемить…» Учні 4,7 та 9 класів про драматизували уривок « А ніч була спокійна й тиха…» , під час якого присутні учні та учителі знову згадали початок того страшного дня і часу – 26 квітня, 1 година, 23 хвилини, 40 секунд. В ході уроку було переглянуто відеофільми « Година історії» та «Чорнобильський вальс», обговорено 15 фактів про трагедію на ЧАЕС і її наслідки для прийдешнього та майбутніх поколінь. Присутні згадали імена людей, які найпершими стали на нерівний двобій із невидимим ворогом. Серед них і жителі нашого села Товстоног В.Я., Коновалов Д. С., Дядя О.П., Коломієць М.А., Савчинець П.М.,Сушко П.Д.( на жаль, покійні) і Лукій Д.М. та Алексєєв С.І. Директор сільського Будинку культури Бугайчук А.С. разом із сином, четвертокласником Артемом, проникливо представили вірш «Намалюй мені, мамо, радість». В кінці уроку учні запалили поминальну свічку і передали її один одному як свічку надії в пам»ять про тих, хто заснув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії.
