Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів
15 лютого з року в рік схиляються знамена над полеглими в Афганістані. У цей день 31 рік тому, коли останній радянський солдат залишив багатостраждальну афганську землю, закінчилась жорстока десятилітня війна, або, як офіційно її називали, військово-політична спецоперація Радянського Союзу. Це день пам’яті тих бійців, які виконували свій інтернаціональний обов’язок, воювали та загинули на чужині. 15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли закінчився рахунок втратам наших солдатів, військовослужбовців. Важкий сумний підсумок. Багато матерів не дочекалися своїх синів, і не сказали вони «Мамо, я живий…»
Ще довго ятритимуть душі прийдешніх поколінь дошкульні запитання: в ім’я кого загинули й стали інвалідами тисячі юних співвітчизників у далекому Афгані?
Поставте скибку хліба на стакан
І голови схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив.
О, Україно! Ніжно пригорни
Усіх живих своїх синів, як мати,
Щоб ми уже не бачили війни,
Не чули щоб ніколи звук гармати.
Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами. Наша країна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 чоловіки залишились у полоні або пропали безвісти. Серед тих, хто не повернувся з афганської війни, є імена наших земляків:
Про всі тяжби війни на чужій землі Афганістану говорили на виховних заходах у Матусівському НВК №1. В читальному залі бібліотеки бібліотекар Поволоцька Н.М. презентувала тематичну виставку «Афганістан болить у душі моїй». Історико- літературна композиція «Відлуння афганських гір» зібрала слухачів біля стендів та тематичних поличок. Поетичні слова у виконанні учнів та пісні про тяжбу афганських лихоліть розчулили слухачів до сліз.
Ховали інтернаціоналіста,
Блищала глухо цинкова труна,
Нестерпно пахло тополиним листом
І плач дівочий танув, як струна.
І зараз, у ХХІ столітті, на нашій планеті вирують війни, злочини, насилля. То будемо мати надію, що в майбутньому на Землі пануватимуть мир та злагода, батьки виховуватимуть своїх дітей добрими, чесними, істинними патріотами своєї країни, люди забудуть навіть значення слова «війна»
