30 та 31 січня минає 76 років від Дня визволення сіл Матусівської громади від нацистських загарбників
Однією з найбільш важливих дат для жителів Станіславчика та Матусова є День визволення від німецько-фашистських загарбників. Це -день коли ми згадуємо горе і біль, які пережили наші односельці, а також це - день всеохоплюючої радості звільнення від окупантів.З метою вшанування пам’яті воїнів, які загинули за визволення сіл, відбулося покладання вінків до братських могил, в навчальних закладах громади пройшли історичні години, урок-реквієм, в сільських бібліотеках представлені тематичні книжкові виставки.
Пам’ять… Вона нетлінна і вічна. Вона звертається до нас зі старих фронтових фотографій, з тих речей, що зберігають колишні фронтовики, і не дає забути жодної героїчної сторінки історії перемоги над ворогами.
Село Станіславчик було окуповане
31 січня 1944 року о 12 годині ранку військами ІІ-го Українського фронту було звільнено від фашистівсело Матусів. За кілька днів до цього в селі з’явились 12 радянських розвідників, але вони потрапили до рук ворога і при відступі фашистів були розстріляні. Радянські війська вступили в село розгорнутим фронтом від села Лебедин, яке було звільнене ще 26 січня. Учасник визволення села Михайло Миколайович Гітіс згадував, що 57-й окремий танковий полк, прорвавши оборону ворога, першим ввірвався в село. Танки, досягнувши берега річки, не зуміли її форсувати і зав’язали артилерійську дуель з ворогом, що розташувався на протилежному боці.Фашисти втратили в цьому бою багато техніки і живої сили. Вони поспішно відступили в напрямку станції Цвітково, а потім Корсунь-Шевченківського, де й були знищені.
В боях за звільнення села смертю хоробрих полягли 136 воїнів Червоної армії. Вони поховані у чотирьох братських могилах, над якими тепер стоять пам’ятники.
Сила духу, героїзм та мужністьзахисниківнашого краю завждизалишатьсяв людських спогадах. Ми схиляємо голову перед пам’яттюзагиблих, висловлюємовдячність і повагу живим, згадуємо тих, хто не повернувся з війни.
