День пам’яті Героїв Крут в Матусівському НВК №1
Історія знає багато жертв в ім’я ідеї, але аналогічної Крутам не було.
А що, власне, тут, під Крутами, сталося? Хто були ті юні завзятці? Чи вірили вони у свої сили? Чого прагнули гімназисти і студенти, що не визнавали війни і смертної кари, засуджували будь-яке насильство, а тим більше вбивство?
Коли вдарив останній час молодої України, вони — 300 юнаків — пішли проти 13 тисяч більшовиків. І полягли всі…
Чи ж вони не відали, проти кого йшли?
Вони ішли у безвість білих піль, у бій,
Щоб не вернутися або здобути.
І зупинилися на станції малій,
Де написом виднілась назва: «Крути».
Не повернулися, упало триста їх,
І хоч ми і донині не можемо забути,
Мементом нації, мементом нас усіх,
Навіки стала назва — слово «Крути».
На Аскольдовій могилі поховали їх,
І хоч народ ще й дотепер закутий,
Та він живе, бо смертю молодих
Він смерть переборов там, де містечко Крути.
У наших предків був звичай — у день поминання могили мертвих встеляти квітами і запалювати на них свічки. Тож актова зала Матусівського НВК №1 28 січня стала поминальним храмом… Дівчата і хлопці із запаленими свічками вшанували тих, хто в боротьбі за кращу волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, хто спить у знаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній і чужій землі, хто був цвітом нашого народу, його славним синам і дочкам, які у розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного – життя.
В шкільній бібліотеці розгорнута виставка історичних документів,які розповідають про хід боїв, які велися під Крутами у січні 1919року.
Життя полеглих не повернути, та пам’ять про них вічна.
