75 річниця визволення села Матусів від фашистських загарбників
Нам не забути днів війни…
У нашій пам`яті вони.
І ті герої незабутні,
що з нами йдуть в віки майбутні.
31 січня для жителів с.Матусів – не просто холодний зимовий день. Ця дата згадується зі сльозами на очах. Далекого 1944 року кожна матусівська родина могла сказати : « Це наша маленька перемога». Дату визволення села від фашистів викарбувано золотими літерами в Книзі памяті. З Матусова на фронт було призвано 1027 осіб. З них 210 впали смертю хоробрих в боях з ворогом та були розстріляні в селі як партизани, 221 пропали безвісти . В село не повернувся з війни 431 односельчанин. Плачуть тепер над їхніми могилами верби та тополі. А в селі Матусів сплять у п’ятьох могилах 136 воїнів різних національностей. В рамках відзначення 75-ї річниці визволення Матусова від німецько-фашистських загарбників у НВК №1 було проведено ряд заходів: історико – патріотична виставка літератури «Рокам ніколи пам’яті не стерти», бесіда біля книжкової виставки «Допоки пам'ять в серці не згасає», історична хвилина «На пам'ять не покладено табу», історико- літературні читання «Україна в полум’ї війни». Заходи присвячені пам’яті тих, хто не жаліючи ні сил, ні свого життя боровся за визволення невеликого українського села від німецько-фашистських загарбників під час Другої світової війни. Страшний період війни вніс свої зміни в долі людей і в нашу історію. Село вистояло , хоч і зазнало величезних втрат. На меморіальній плиті викарбувані імена тих, хто поліг за наш спокій і життя без пострілів гармат. І про це не можна забувати. Ми будемо говорити про страхіття війни, хоча це і дуже важко, щоб усвідомити цінність людського життя. Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет писав: «Історія нас не вчить, що ми маємо робити, проте вона показує, чого робити не слід». Ці слова — головний підсумок війни.
Матусів живе, він вдячно крізь роки пам’ятає про всіх, хто вже не повернеться ніколи з тієї жорстокої війни.
Схилимо голови перед світлою пам’яттю всіх, хто ввійшов у безсмертя!
Вшануємо їх хвилиною мовчання.
Ніхто не забутий.
На полі ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть…
І доки є пам’ять в людей,
І живуть матері,
Допоки й сини, що спіткнулись об кулі,
Живі!
