Пам'ятаємо...Шануємо...
Сьогодні минає рівно сім років, як наша громада втратила свого мужнього захисника, земляка та вірного сина України Лінчевського Олександра Валерійовича. Час пливе невпинно, змінюються пори року, минають дні, але ніякі роки не здатні стерти з нашої пам’яті обличчя Героя, його добру посмішку, його відвагу та ту невимовну ціну, яку він заплатив за наш спокійний ранок. Сім років — це ціла вічність для родини, яка навчилася жити з цим болем, і це щоденне нагадування для кожного з нас про те, завдяки кому ми можемо жити на своїй землі.
Лінчевський Олександр Валерійович народився 16 квітня 1998 року у селі Матусів Шполянського району Черкаської області. У 2013 році він закінчив 9 класів Матусівського НВК №2, після чого вступив до держаного навчального закладу «Звенигородський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів» у селі Козацьке, після навчання у якому деякий час працював у Києві на будівництві.
У 2016 році був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України. 24 квітня 2018 року підписав контракт із ВМСта служив у військовій частині А2777 (1-й окремий батальйон морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Білинського ВМС ЗСУ) матрос, стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмової роти 1-го батальйону 36-ї бригади. Матрос, стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмової роти.
Загинув 11 вересня 2019 року в районі села Павлопіль Волноваського району Донецької області.
Посмертно нагороджений: орденом «За мужність» III ступеня (2019), відзнакою Черкаської обласної ради «За заслуги перед Черкащиною».
Похований на Алеї Слави нового кладовища села Матусова.
Вічна пам'ять та слава полеглому Герою-захиснику!
