На 92-другому році життя відійшов у вічність останній ветеран Великої Вітчизняної війни с.Матусів Пилип Микитович Шевченко.
Керівництво Матусівської сільської ради ОТГ висловлює щирі співчуття рідним Пилипа Микитовича. Нехай добрий, світлий спомин про померлого назавжди залишиться у серцях рідних, односельчан, усіх, хто його знав, любив та шанував. Важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце людини, яка була найголовнішою в житті, проте світлі спогади про тих, хто залишив по собі добрі справи та чесно прожив своє життя, завжди будуть сильніші, ніж смерть! Поділяємо біль та горе рідних! Вічна і світла пам’ять Пилипу Микитовичу, він прожив достойне життя!
Народився Пилип Микитович Шевченко в Матусові 3 грудня 1927 року. Дуже рано, коли Пилипові було дев’ять років , він з молодшим братом, залишився без мами. Коли закінчив 6 клас, розпочалась війна. Хлопець з 14 років пас корів, працював у полі. Потім працював в Дубіївському лісгоспі на смоляному заводі – викачували смолу. У 15- річному віці відпрацював один сезон у вапновому цеху цукрозаводу. Довелося працювати на різних роботах: орав,сіяв…все вручну.
26.12.1944 року був призваний до лав Радянської армії. Служив в військовій частині на станції Білокоровичі Житомирська обл., кулеметником. 1 березня 1945 року прийняв військову присягу. Також довелося служити в Бреслау(Польша), Нойхаммер (Германія), Штудгарті.
12 грудня 1946 року був переведений в Московський військовий округ, Кантемирівську танкову дивізію, де прослужив до 4. 04. 1951 року.
В 1950 півроку був на розмінуванні територій в Смоленській області.
Після демобілізації повернувся на цукровий завод. Працював три роки у бригаді Кравченка Антипа Юхимовича учнем слюсаря. Потім перейшов у продуктовий цех і пропрацював до виходу на заслужений відпочинок в 1987 році.
В 1953 році одружився. З дружиною Ганною Григорівною ( на жаль,покійною) прожили 63 роки. Народили троє дітей.
Має шестеро внуків, два правнуки і три правнучки.
